четвер, 11 січня 2018 р.

Про оцінювання компетентностей

Шановні колеги!
У мене проблемне питання.
Чи можна оцінити рівень компетентності не оцінюючи рівня знань, умінь та навичок. І якщо можна, то як?
Або так.
Які ще компоненти (крім знань, умінь та навичок) повинно включати оцінювання компетентності? І якщо повинно (наприклад цінності), то як їх оцінити?
Хтось про це щось знає? Або чув? Або читав?
І якщо так, то де і від кого.


Дискусія міститься у спільноті Facebook. Приєднуйтесь.

Про стан середньої освіти worldwide та про химери у сучасній українській освіті

Олексій Овсянніков
Зараз я напишу свою аргументовану (здається) думку, за яку мене змішають з фекаліями 90% учительського складу України. Почнемо з Південно-Східної Азії. Регіон економічно розвивався останні 40 років (+-) дуже швидко, ріст ВВП був для Європи та Північної Америки захмарним. Така ситуація існує і на теперішній момент. Давайте подивимось на систему середньої освіти Японії, Південної Кореї, Сінгапуру тощо. Повне перевантаження учнів (наша санстанція б вбила), засилля предметів природничо-математичного циклу та фізкультури. Дитина приходить додому зі школи у 20-00 та сідає робити домашнє завдання. Результат – різке зростання наукомістких виробництв (особливо в Китаї) та їх відсотку у ВВП. Задаємо питання Фінляндії – де гордість країни Нокія? Задаємо питання Швеції – де домінуюча колись на ринку мережевого обладнання для мобільного зв‘язку компанія Ерікссон? Де IBM? Насправді ми зараз маємо Sumsung, Huawey, Lenovo. Інше питання, яке вже декілька разів піднімалося на рівні уряду США – чому система середньої освіти країни не може забезпечити необхідну кількість абітурієнтів у топові університети. Статистика щодо кількості студентів – громадян США у Масачуссеті, Берклі, Принстоні є в мережі. А звідки ж інші? Поки відкладемо це питання. Поки що давайте за цими даними висунемо гіпотезу – насилля у середній освіті якось пов‘язано з економічним зростанням у певній середньо терміновій перспективі.

пʼятниця, 5 січня 2018 р.

ЯК МОТИВУВАТИ УКРАЇНСЬКИХ ВЧИТЕЛІВ РОЗВИВАТИСЯ


На які засадничі речі нам треба дивитися глибше, говорячи про роль вчителів у освіті
Можна багато говорити про переваги чи недоліки нового закону про освіту, водночас важливо підкреслити, що процес іде, хоч і динаміка дуже схожа на нашу звичну динаміку – не так, щоб надто швидко, але і не геть повільно.  Важливо, щоб початий процес продовжувався і не гальмувався відсутністю волі рухатися далі, надмірним опором учасників процесу чи комфортними рішення для старої системи. Звичайно, закон не вирішить усіх питань, які витають в повітрі, адже потребує ще багатьох уточнень та додатків, щоб стати справжньою силою. Наразі хочеться поглянути ще раз на долю тих, хто безпосередньо реалізовує цей закон, саме вчителів. У законі вже закладені деякі важливі для вчителі стандарти та можливості, як от сертифікація. Все чесно: кращі навички та знання – більша оплата праці, інші можливості.
Отож, на які ж засадничі речі нам треба дивитися глибше, говорячи про роль вчителів та їхній розвиток?

понеділок, 18 грудня 2017 р.

Алексей Верхратский рассказал Фокусу о том, как много и как мало мы знаем о нашем мозге, о границах научного познания, украинской науке и самом себе

В прошлые века медицина была бессильна перед заболеваниями центральной нервной системы, поэтому душевно больных людей просто изолировали за стенами "домов скорби".
Сегодня может сложиться впечатление, что медицина заметно продвинулась в лечении таких болезней, но это иллюзия. Нейробиолог Алексей Верхратский из Манчестерского университета сравнивает действие современных химических препаратов на центральную нервную систему с ударом молотка. "Грубо говоря, они её "глушат", — говорит ученый. — Нам не известен точный механизм действия этих веществ и с их помощью мы не лечим болезнь. В лучшем случае мы можем облегчить симптомы — не более того".